Слова, слова... Їх безліч є на світі!
Для свого вжитку кожен день берем,
Й формуємо картину невеличку
Найперш про себе: хто ми й чим живем.
Одним бувають ті не зрозумілі.
З їх допомогою знаходимо братів.
Комусь вони яскраво засвітили,
А інший більш їх чути б не хотів.
Слова пекучі роблять ворогами.
Хороші — тих міняють на святих.
Одні, мов ліки, з нами йдуть роками,
А інші — здатні ранити живих.
Смачні, як мед, але чи справді з медом?!
І сумнів є: чи дійсно для добра?
В когось ласкаві у житті є кредом,
А в когось із ненависті і зла.
Слова — як ртуть, а інші — як парфуми.
Хтось радісний від них, а хтось — сумний.
По-різному бринять сердечні струни:
Хтось вишукано каже, хтось простий.
Слова, як джерело у чистім полі,
Почуєш інші — мов загруз в багні.
Слова будують і руйнують долі:
Як пісня, чи як грім у тишині.
В одних ті — щирі, в інших є лукаві,
Одні обіймуть, інші відіпхнуть.
Хтось ними погрузився в власній славі,
А інші — славу Богові несуть.
... Слова, слова... Як їхню суть пізнати,
Правдивий сенс, котрий вони несуть?
Чи щирість є? Обман? Так і назвати,
Розгледівши, що хочуть обмануть.
Слова, слова... Котрі із них узяти?
Прекрасних безліч є на світі слів!
Давайте їх з любов’ю дарувати,
Щоб сонячних було побільше днів!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
3) Жизнь за завесой (2002 г.) - Сергей Дегтярь Я писал стихи, а они были всего лишь на бумаге. Все мои знаки внимания были просто сознательно ею проигнорированы. Плитку шоколада она не захотела взять, сославшись на запрет в рационе питания, а моё участие в евангелизациях не приносило мне никаких плодов. Некоторые люди смотрели на нас (евангелистов) как на зомбированных церковью людей. Они жили другой жизнью от нас и им не интересны были одиночные странствующие проповедники.
Ирина Григорьева была особенной. Меня удивляли её настойчивые позиции в занимаемом служении евангелизации. Я понимал, что она самый удивительный человек и в то же время хотел, чтобы она была просто самой обыкновенной девушкой. Меня разделяла с ней служебная завеса. Она была поглощена своим служением, а я только искал как себя применить в жизни и церкви. Я понимал, что нужно служить Богу не только соответственно, не развлекаясь, но и видел, что она недоступна для меня. Поэтому в этом стихе я звал её приоткрыть завесу и снять покрывало. Я хотел, чтобы она увидела меня с моими чувствами по отношению к ней и пытался запечатлеть состояние моего к ней сердечного речевого диалога, выраженного на бумаге. Но, достучатся к ней мне всё никак не удавалось.