Ночь, как рай для меня.
День впустую прошёл:
Ни стараний, ни подвига духа.
Серый плед, простыня.
Я ни добр и ни зол,
И насчёт вдохновения – глухо.
Гордость слишком горда
Для чьего-то «прости».
Захотелось судьбы поострее.
Между «нет» или «да»
Пол вселенной вместить,
Чтобы стать хоть немного добрее.
Вот и муторно мне.
Ничего не пойму:
Сколько сходит с ума одиночеств,
Но летит божий снег,
Словно праздник во тьму.
И ведь именно праздника хочешь…
Жизнь – совсем не игра,
И не ложе утех,
И не выстрел контрольный в затылок.
То, что было вчера
Не для всех, не для всех –
Это что-то небесное было.
И судьба, и беда –
Поцелуй у двери,
И потупленный взгляд виноватый.
Пусть цветёт сквозь года
Одуванчик внутри
У меня, словно солнце мохнатый.
2018
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.